Четвер. 18.00. Люди потихеньку починають сходитись на групку — так ми називаємо нашу зустріч в четвер. Хтось ненадовго запізнюється, хтось прийшов за 5 хвилин до початку. Зрештою, це класна можливість дізнатись як в кого справи, просто поспілкуватись та разом посміятись… Всіх разом нас збирається не мало, не багато — Далі, найголовніша та найцікавіша частина: ми читаємо

Біблію. Читаємо якийсь уривок і намагаємось разом зрозуміти те, що там написано. Ретельно, віршик за віршиком, ми досліджуємо те, що залишив для нас Бог, як Своє Слово, намагаючись не випустити нічого з поля нашого зору та думки. Зараз ми досліджуємо книгу Дій святих апостолів. Надзвичайно багата на події книга, через яку кожного разу Бог нас навчає Своєї Істини… Досліджуючи Біблію, разом з тим знаходимо відповіді на багато цікавих запитань, зростаючи у пізнанні Його слова та Його Величності. Нам залишається лиш застосувати все це у васному житті. чоловік 10…

Потім таке, як правило веселе спілкування, набуває певної організованості: кожного разу в нас на групці є
рубрика “+/-”. Кожен по черзі розповідає одну найпозитвнішу та одну найнегативнішу річ, що сталася
за тиждень… Дуже класна можливість дізнатись більше про життя один одного та дізнатись нужди один одного, за які можна молитись…

Після цього, в нас завжди є чай та солодощі, які купляємо самі. Разом з ними приходить і невимушене спілкування. Останнім часом, поступово в нас формується традиція готувати шоколадно-
фруктове фондю. А останнього разу ми приготували м’ясне фондю. Було просто неперевершено.Також,
ми не забуваємо просити нашого небесного Батька про наші потреби та нужди, що маємо на землі. Тому
, кожного разу ми молимося один за одного: за проблеми, за ті нужди, які в кого є… Молимось і віримо, що Бог, будучи вірним, попіклується про наші нужди..

Отак, зазвичай проходять наші групки… Якщо тобі цікаво дізнатись більше про нашу групку, ти хочеш приєднатись до нас або дізнатись, що таке фондю – телефонуй:

Олексій – 097 316 73 93; 063 499 68 21

Почувши ідею провести казино на молодіжному клубі я одразу подумав, що «ідея – погана». Потім вирішив, що варто спробувати, але вагання не полишали мене до останньої хвилини клубу, і навіть довше…
Олена, вчорашня школярка, сьогодні студентка престижного в нашому регіоні ВУЗу так побачила цю подію:

«У пошуках нових ідей молодіжний клуб «41» тимчасово перетворився на «Казино 41». Тому у п’ятницю 27 серпня при вході у офіс церкви «Голгофа» стояв швейцар і пропонував усім охочим випробувати фортуну і перевірити свою удачу.
У напівмороці приміщення, освітленого ультрафіолетовими лампами, панувала атмосфера таємничості. Кому ж пощастить? Дівчата у вечірніх сукнях і юнаки у смокінгах робили ставки, хвилювалися, перемагали, здавалися, програвали, сумнівалися і сподівалися що їм пощастить. Комусь таланило, комусь не дуже. Хтось ризикував і залишався ні з чим. Інші ж ставили все і вигравали вдесятеро більше. Здавалося час завмер і вимірюється лише зіграними партіями.
Але навіть азарт колись закінчується. Переможці були визначені, були знайдені і банкрути. Проте виграні гроші не залишилися надовго. Паперові «бабоси» втратили свою цінність за межами казино. Так станеться і з іншими папірцями які так захоплюють нас у повсякденному житті, вони просто зникнуть коли наше «життєве казино» добіжить кінця. Безглуздо марнувати безцінний час задля збору макулатури. На перегонах біжать усі, але нагороду отримує один. Біжіть так, щоб одержали і ви. Існує щось більше за гроші, більше за фортуну та матеріальні цінності. Ця нагорода не згорить, не потоне, її не з»їсть криза і кредити. Ця нагорода – це СПАСІННЯ – нетлінний вінець, подарунок абсолютно люблячого, доброго і вірного Бога.»

Прочитавши враження Олени я зрозумів: “ми все зробили правильно і не будемо зупинятись на зробленому”. Вірю, що не важливо в які ігри грати (без крайнощів звичайно;), головне інше – який висновок ми зробимо і чиє Ім’я прославиться по тому. Зміст має панувати над формою, а не форма керувати нами»
Можливо я колись із соромом дивитимусь на цей запис, але зараз я вірю, що ідея проведення «казино» на молодіжному християнському клубі – торкнулась сердець молоді, що прийшли стали учасниками нашого імітованого «казино»

Ось так нам вдалось поєднати – непоєднуване.

Рябченко Олена & Терентьєв Сергій

“Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.”
1 Кор. 11:26

Сьогодні у церкві Голгофа розмірковували над тим, що таке причастя та над тим, яке це має відношеня особисто до кожного…

Служіння розпочалося з прославення, коли Його церква у поклонінні та співах віддавала Царю славу. У дусі прославлення християнський гурт Крик Душі подякував Богові за нещодавно випущений новий альбом їхнього гурту. Соліст гурту, Лук’янчук Іван, подякувавши Богові за натхнення та здійснення дитячої мрії (а саме створити рок-гурт), закликав згадувати у своїх молитвах їхнє служіння… Після цього, всі мали змогу насолодитися двома піснями у виконанні Крику Душі…

Пастор Сергій продовжив богослужіння роздумами про причастя: його суть та значення для кожного. Наголосивши, що приймати причастя доречно лише тим, хто прийняв жертву Христа у власному житті та живе вірою в Нього, пастор прочитав, що говорить апостол Павло у послані до Коринтян стосовно причастя… Причастя — символ Нового Заповіту, що Бог заключив з людьми ще до їх народження, ще до того, як ті усвідомили свою гріховність та потребу у прощенні та милості. Це згадка про те, як Христос, ставши ідеальною жертвою, викупив нас від наших гріхів своєю смертю, зробивши те, що не здатні були зробити старозаповітні жертвоприношення. Зрештою, причастя — це надія для вірних та пам’ятка про те, що Ісус Христос повернеться, щоб дати вічне життя тим, хто одного разу віддали своє життя Йому.

Роздумуючи про смерть Христа, церква прийняла причастя. Помолившись за хліб та виноградний сік, пастор та його помічник нагадали усім про кров, що пролилася на хресті та Тіло, що ломилося за них… Подякувавши Богові за те, що відулося на хресті, церква помолилась за потреби тих, хто їх оголосив…

Після цього, все нагадувало зібрання перших християн та їхнє причастя, де кожен приносив із собою їжу, яку потім ділили на всіх та мали спільну вечерю… Так відбулось і у нас. Бувши попередженими на попередньому служінні, кожен приніс із собою те, що міг і це все розділили на всіх. З подякою, родина під назвою церква Голгофа розділила їжу та мала гарний час спілкування та відпочинку разом…

Льоша Лупенко

Стаття мого друга та Рівненського журналіста Романа Мартина, що був і бачив все своїми очима – Спеціальні ігри навчають їх працювати у команді, планувати свої дії, довіряти одне одному. Після кожного заняття ми обговорюємо все чого навчилися, ділимося враженнями.
Попри те, що табір розрахований на дітей віком від 14 до 20 років, наймолодшій учасниці відпочинку всього три роки. Хоча це не заважає розважатися їй на рівні з старшими дітьми на цілком дорослих атракціонах. Чого тільки варта натяжна канатна дорога, по-якій діти можуть літати над землею на висоті понад п’ять метрів. Попри екстремальність ця розвага є цілковито надійною, що і перевірили на собі журналісти. Одягнувши альпіністку систему, тричі перестрахувавшись канатами, які витримують вагу понад три тонни, ми, – працівники ЗМІ, із захватом стрибали у висоту. Відчуття неперевершені.
- Цей атракціон допомагає дітям подолати свій страх, – пояснює Сергій. – Тут вони вчаться розуміти, що ризик допустимий лише тоді, коли ти цілком впевнений у своїй безпеці і людях, які поруч. Крім канатної дороги для дітей у таборі продумано волейбольне та футбольне поле, місце для розпалювання ватри, міні-кінотеатр та багато інших приємних дрібниць.
Роман МАРТИН
- UpSide Down, це фраза, яку вживають, коли щось не так, коли все є не таким, як має бути, – розповідає Сергій. – Для цих дітей все, що зараз робиться навколо не таке, яким воно мало б бути. Саме тому ми організували для них активний відпочинок на природі. Щоб вони змогли відійти від тих проблем, які переслідують їх вдома. Гроші на проведення заходу організатори отримали від Міжнародного фонду «Відродження» та від облдержадміністрації, а серед добровольців, які безкоштовно працюють на таборі з дітьми є гості з Ірландії, США та Німеччини. Разом із підлітками вони щодня влаштовують цікаві ігри та конкурси.
- Програма розваг розрахована не так на відпочинок, як на розвиток у дітей якостей, які знадобляться їм у дорослому житті. – розповідає пан Терентьєв.

Іноземці допомагали рівненським дітям, які постраждали від економічної кризи у міжнародному молодіжному наметовому таборі «UpSide Down Camp 2010». Минулого тижня поблизу села Святе Здолбунівського району на природі, далеко від асфальтованого Рівного, більше сотні дітей, серед яких підлітки з малозабезпечених сімей та діти з особливими потребами, змогли познайомитися з однолітками, активно відпочити та навіть підтягнути свої знання з англійської мови.
Як розповів організатор табору Сергій Терентьєв, основним завданням для нього та його однодумців було організувати гідний відпочинок для дітей, чиї сім’ї найбільше постраждали через світову економічну кризу. Від цього і символічна назва табору. «UpSide Down», що у перекладі з англійської мови означає «догори дригом».

З 1 по 6 серпня  2010 року поблизу c. Святе Здолбунівського району Рівненської області проходитиме міжнародний молодіжний наметовий табір «UpSide Down Camp 2010». Організатором табору є РММГО «Новий Рівень» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», відділу сім’ї та молоді РОДА та євангеличної церкви «Голгофа». РММГО «Новий Рівень» ніколи не була байдужою до проблем виховання підростаючого покоління та проблем малозабезпечених сімей та сімей з дітьми з особливими потребами.

Метою проведення Міжнародного мовного наметового табору UpSide Down Camp 2010 є забезпечення доступного активного відпочинку та змістовного дозвілля для 80 підлітків з малозабезпечених сімей та підлітків з особливими потребами, що постраждали в наслідок фінансово-економічної кризи віком 14-18 років. У таборі прийматимуть участь іноземні волонтери з США, Англії та Німеччини.

UpSide Down – це фраза, яку ми звикли чути, коли щось не так, коли все є не таким, як має бути.  Це коли все догори дригом — саме так перекладається назва нашого табору – UpSide Down Camp 2010! Read the rest of this entry »

2-5 липня поблизу Кривого Рогу відбувалася грандіозна конференція, темою якої була «Реформація». Учасники з чотирьох міст України (Рівного, Києва, Житомира і Кривого Рогу) мали можливість познайомитися, обмінятися досвідом, дізнатися багато нового і просто гарно провести час. Окрім того, в процесі з’являлися нові ідеї, думки та проекти.

«Реформація» як історична подія змінила світ, змусивши церкву повернутися до біблійних принципів. Результатом змін стали такі поняття і норми життя, без яких важко уявити сьогоднішнє суспільство: цінність особистості, права людини, розвиток технологій та науки, етика праці, соціальна справедливість, демократія, правова держава, освіта і саме становлення нації. Сьогоднішня «Реформація» повинна нагадати християнам хто вони. Якщо вони сіль, то пора вийти із стадії перебування у сільничці і «солити» навколишній світ, запобігаючи його розкладанню. Адже у час коли ліберальність і свобода поглядів довели людство до легалізації абортів і одностатевих шлюбів, церква має зайняти своє місце у суспільстві. Реформація – це відновлення того, що деформувалося, повернення до початкового досконалого образу. Тому чим більше ти пізнаєш Бога, тим більше ти стаєш самим собою.

Соціальна активність і професіоналізм є необхідною складовою християнина, бо саме ми є тим прикладом, тим листом, який читають оточуючі. Тому халтура і халява у цьому випадку не дуже актуальні

Загалом щоб описати те, що відбувалося на конференції трьох днів було би мало, а щоб пояснити те, що відбувалося в серцях людей не вистачить слів жодної із усіх донині відомих мов. Купа вражень, емоцій, знайомств, ідей, цікаві семінари, «Світове кафе», спортивні та інтелектуальні розваги, смачна їжа – все залишило яскравий відбиток у пам’яті кожного учасника. Атмосфера щастя, любові, добра, сім’ї панувала у маленькому таборі, де «запилювали» і «запилювалися» більше 70 учасників. Здавалося що це така віра і така присутність Бога, що можна рушити гори голими руками.

Кожен отримав багато відкриттів та відповідей на питання. Ця конференція запалила вогонь у серцях людей, даючи їм натхнення і сили для подальшого християнського життя. Реформація починається із тебе, тому задля великих змін треба почати рости духовно. Тому, хто вірний у малому, буде довірене велике. Отже не вгашаймо вогню всередині нас і будьмо світлом і сіллю!

Церва Голгофа змінює адресу офісу та проведення служінь. Тепер ми збираємось по вул. Мірющенка 41.

Сегодня отмечается Международный день защиты детей. Прекрасный повод всем резко вспомнить о детях, поднять животрепещущие вопросы. По традиции, по городам пройдут выставки, парады, концерты.

Такое впечатление, что этот день специально придумали, чтобы сегодня власть, общество, «звезды шоу-бизнеса», интеллигенция и многие другие вспомнили о ребенке, о том что дети все же существуют. Все только и говорят, что «дети – наше все», «дети – наше будущее».

Однако, если посмотреть на положение вещей с «детской политикой», складывается впечатление, что дети этой стране явно не нужны. Разве для ребенка самое главное в жизни призрачные путевки в «Артек», игрушки или концерты в их честь раз в год? Нет! Ребенку нужно совсем другое.

Для начала, ребенок хочет жить. Но у нас демократическое, либеральное общество, где уважаются право свободного выбора. Если мама не захотела рожать ребенка, прости, это ее выбор. В принципе, быть биомассой для медицины тоже почетно. Но кто у нас говорит, что аборт – нарушение прав ребенка? Т.е. это больше право избегания ответственности одной личности, чем право на жизнь другой?

Ребенок хочет иметь счастливую семью с мамой и папой. Но кому нужна в этой стране традиционная, здоровая, репродуктивная семья? Мы живем в эпоху «свободной любви» (причем, чем раньше и больше «партнеров», тем лучше), когда семья – это обуза, ретроградство. Такие вещи как целомудрие, супружеская верность – это уже какие матерные слова. Когда привычка отдавать, жертвовать чем-то ради кого-то уже не является добродетелями. Брак теперь не долгожданное событие, которое открывает новый этап в жизни и дарует новую жизнь. Сегодня это не союз женщины и мужчины на всю жизнь, это – временное партнерство с целью получить максимального сексуального удовольствия. Можно ли с таким подходом подарить ребенку счастливую семью?

Ребенок, на протяжении своего взросления, хочет чем-то заниматься – спортом, конструированием, танцами, пением, игрой на музыкальных инструментах и т.д. Но где она это найдет, когда в его районе закрываются один за другим подростковые клубы, в запустении спортивные площадки? Зачем, лучше помещения отдать коммерческой структуре – нам нужно экономику поднимать. Или пусть родители отдают в респектабельные школы с all included.

Ребенка, наверное, не стоит учить употреблять алкоголь. Но рекламное сопровождение футбольных матчей и бокса его научат обратному. Кому это интересно: депутатам или продавщице, которая без зазора совести продает «взрослый» товар подростку?

Ребенок не сильно желает жить с алкоголиками-родителями и оказаться на улице. А кто его спрашивал, когда всячески поощряется увеличение потребления того же алкоголя в стране? Кто-то стремится ограничить рост алкоголизма.

Каждый ребенок мечтает стать или врачом, или космонавтом, или инженером. Сможет ли он реализовать свою детскую мечту, когда сфера образования не является приоритетом для украинской власти (гораздо интереснее делить дерибанить страну)?

Все «праздничные» торжества на 1 июня выглядят, таким образом, крохами с барского стола. О какой защите ребенка идет речь, когда он все время находится под угрозой: в начале перспектива быть абортированным, а потом оказаться алкоголиком, наркоманом без образования с семьей без одного родителя. День защиты ребенка – это 365 дней в году, в течение которых оберегается институт семьи, здоровье ребенка, его право на досуг, образование и получение достойной профессии.

А пока в обществе (с телеэкранов, обложек глянцевых журналов, художественных фильмов) будут учить беспробудному сексу и отвращению к ответственным отношениям (семейным), пока все будут спокойно наблюдать за пьяными и обдолбанными подростками, пока качественное образование смогут получить «блатники», а подрастающее поколение будет воспитываться исключительно улицей, то все эти первоиюньские затеи являются полной профанацией защиты детей.

Джерело

23 травня недільне служінння церкви Голгофа, відбулося за участі гостя та друга – пастора Християнської молодіжної церкви з м. Житомира Дениса Дмитрова. Слід зауважити, що свою церкву він заснував ще у юному 19-річному віці. Зараз йому 25. Попри молодий вік, заснована ним церква налічує вже близько 100 її членів, і повністю взяла під опіку інтернат для дітей із вадами слуху. До Рівного він завітав із дводенним візитом, разом із трьома служителями.

Його проповідь  була своєрідним продовженям роздумів над темою “ідеальна церква”, нагадую що днем назад відбувся церковний пікнік де ця тема була розглянута частково: “Що таке ідеальна церква?”, “Чого не вистачає церкві до ідеальності?  – на ці здавалосяб прості питаннявідповідь змогли дати не усі.

В неділю пастор Денис ділився словом на тему “пастор”, головними віршами проповіді стали послання Апостола Павла до Євреїв: «Спогадайте на наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру(Євр. 13:7)», та «Слухайтеся ваших наставників та коріться їм, – вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, – бо це для вас не корисне (Євр. 13:17)».

Поділився Денис  і своїм свідоцтвом, що не могло  не зачепити присутніх на служінні людей, адже робота пастора, це не тільки проповідувати щонеділі. Людину вибрану Богом досить часто критикують, але ж не так каже робити Бог, і про це мають пам’ятати люди. Як важливо підтримувати пастора, служителів, один-одного при падінні чи проблемах, не дивлячись на характер, який важко терпіти, або особу, яку так складно любити. Ось це одна сім’я, ось це ідеальна церква.

Встиг житомирський пастор  і поділитися своїм досвідом та дещо гіркими розчаруванням, які часто приходять вжиття кожної людини. Його слово не оминуло нікого, він закликав молитися за пасторів, адже саме на них випадає більше випробувань,  більше проблем та  більше спокус. Дещо жартома Денис не оминув увагою, людей, які шукають ідеальну церкву з ідеальним пастором, наголошуючи,  що немає ідеального пастуха з неідеальними вівцями.

Закінчилося служіння причастям, гарним піднесеним настроєм та спілкуванням за чаєм та печивом.

Маша Дячук

Протягом трьох останніх тижнів наші пікнікі та недільні служіння були присвячені темі Церква.

Пропонуємо Вам цікавий відеоролік на тему “що таке Церква?”. Ролік англіською, але нижче є його переклад українською.
>

Що таке церква?
Церква – це будівля?
Церква – це пастор?
чи може служителі?
Церква – це музика?
Традиція?
Чи служіння?

Це все добрі речі… Але вони не є церквою. Спробуй забрати їх, і церква все ще залишиться. Чому? Тому що ти все ще залишаєшся. Церква – це ти. Церква – це ти з ціллю “любити Бога та інших”. Церква – це ти з місією з’єднати те, що є роз’єднаним з Христом та разом рости до повної посвяти Йому. Церква – це ти з планом, з простим планом…. Включитися в неділне служіння, підзарядитися в маленькій групці, жити, втілюючи власні дари та прагнення і передавати свою віру тим, хто не знає Христа. Коли ти і я житимемо таким чином, всі ті речі, які ми звикли робити в церкві стають речами, які ми робимо церквою. Бог прагне цього. Світ потребує цього. І ми покликані, щоб бути цим.

Що таке церква? Церква – це ти.