Статті

  Останнім часом все частіше стикаюсь з негативною оцінкою моєї активної християнської діяльності. В основному це заяви типу: нащо воно тобі треба, ти колись допишешся до струсу мозку, воно нікому не треба і т.д.  І це доволі сумно,  хоча би через те, що християни ХХĪ століття різко здали свої позиції. Стали пасивними. Слова Ісуса: «Тож  ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» або забулися, або, просто не сприймаються  свідомо. І це неправильно.

Все частіше чую слова типу "Ой чорний кіт побіг" або ще краще - "Не вітайся через поріг - посваримося". Ну і вирішив дослідити це питання з боку як релігії, так і не релігії.

Скільки ще всього незрозумілого і неясного у релігії. Скільки загадок і секретів. І залишається одне питання - у що вірити? Кому довіряти? У цій статті я спробую пролити світло на ще один незрозумілий момент релігії.   

  Зіштовхнувся з таким феноменом релігії як святість. І, виникло логічне запитання, хто ж такі святі і чи треба до них молитися? Для початку розберемось хто ж такі святі. Ісус сказав: « Будьте святі, бо я святий». Отже, кожна людина має шанс на святість. В Новому Заповіті, святі – це ті в кому перебуває Святий Бог (з грецького хагос). Єврейський вислів «кадом», має значення незаплямованої чистоти.

Сегодня по дороге на работу встретил много пожилых (в основном) людей, что несли с собой корзинки. В любой другой день я может быть и не обратил бы на это никакого внимания, но сегодня ведь праздник.