Статті

1. Господи, Боже наш! Ми приходимо до Тебе, вихваляємо Твою велич, усвідомлюючи нашу нікчемність. Ми дякуємо Тобі за всі Твої добрі дари для нашої душі та нашого тіла, які Ти невпинно посилаєш. Дякуємо Тобі особливо за цей недільний день і свято. Сьогодні ми згадуємо про те, що Твій улюблений Син, Господь наш Ісус Христос, після Свого сходження до Тебе не залишив нас сиротами. Він постановив перебувати і залишатися з нами у Святому Дусі, що є Утішителем та Вчителем. Допоможи нам належним чином пізнавати і вихваляти Тебе в цьому Твоєму благодіянні, щоб ми Слово Твоє правильно проголошувати і його чули на цьому місці і до краю землі, де Твій народ закликає до Тебе. Освяти і благослови євхаристію, яку ми хочемо здійснити спільно один з одним. Світло Твій хай просвітить нас. Мир Твій нехай перебуває посеред нас. Амінь.

2. Коханий небесний Отче! Молимося Тобі: даруй нам зараз і завжди Твого Святого Духа, щоб Він пробудив, просвітив, зміцнив і дав нам сили зважитися на великий крок - прийти до надії не на себе, а на Тебе. Розверни нас від себе до Тебе! Не дозволяй нам ховатися від Тебе! Не дозволяй нам нічого робити без Тебе! Покажи нам, який Ти прекрасний та як чудово довіряти та коритись Тобі! Ми молимо Тебе про всіх людей: нехай народи схиляться перед Твоїм Словом і прагнуть до справедливості і миру на землі. Нехай Твоє Слово істинно проповідується всім бідним, всім хворим, всім ув'язненим, всім скорботним, всім пригнобленим, усім невіруючим. Нехай вони почують, пізнають і приймуть Твоє Слово як відповідь на свій стогін та крик. Нехай церкви усіх конфесій усвідомлюють Твоє Слово і навчиться служити Тобі з більшою вірністю. Нехай тут і зараз істина Твоя засяє і перебуває у всіх людських помилках і негараздах, поки вона не просвітить все і всіх. Слава Тобі, що звільняєш нас у Ісусі Христі, Синові Твоєму. Слава Тобі, що даєш нам сили сповідуватись і сподіватись на Тебе! Амінь.

переклад з книги: "Молитва", К.Барта

Також можна ознайомитись із Пасхальними молитвами.

Зовсім скоро християни святкуватимуть день п’ятидесятниці або ж день сходження Духа Святого. Для мене, як пастора цей день, це можливість нагадати собі, церкві, гостям про Дух Святий. Нагадати та пізнати Духа Святого, який є Богом і в якого віруємо. У апостольському символі віри читаємо: «Вірую в Духа Святого». Нікейсько-Царгородський символ віри пише вже більше: «Віруємо в Святого Духа, Господа, що дає життя, що виходить від Отця, поклоняємого і прославляємо рівні за честю з Отцем і Сином, говорив через пророків.»

Роздумуючи про проповідь, яку виголошуватиму цієї неділі, мимоволі прийшла думка про корисність та важливість використання церковного календаря; дотримання та акценту на релігійних (можливо деяких світських) святах у богослужінні церкви.

Є так багато фундаментальних тем, про які необхідно говорити, нагадувати періодично. В той же час є багато «гарячих тем» або ж питань, відповіді на які людям потрібні сьогодні. Вибираючи одне (нагальне) та нехтуючи іншим (фундаментальним, доктринальним) постійно відчуваю себе між молотом та ковадлом...

Певною мірою вдається тримати баланс обираючи експозиційний тип (вірш за віршем, розділ за розділом, книга за книгою) проповіді. Роз’яснюючи проповідь дає мало можливості обирати улюблені теми і часто доводиться проповідувати на теми які в іншому разі не обрав би. Але в цьому випадку проповідування «вірш за віршем і книгу за книгою» не є рішенням. У кожної книги є свою тема і кожна книга Біблії – відповідає певною мірою на свої питання, на свої виклики і тому деякі теми лишаються «за бортом».

Так приміром сталось із проповідями про Бога Духа Святого. Я пишу зараз не просто про згадку, але про проповідь де можна було б серйозно «закопатись» і подивитись, нагадати собі або ж відкрити роль Духа Святого, Його служіння і так далі. А ситуація з днем П’ятидесятниці, з днем сходження Духа Святого на землю, з днем виконання обітниці Христа хороша нагода та можливість як мінімум раз в рік акцентувати увагу на Третій Особі Трійці.

Одним словом вбачаю корисним та правильним використовувати у богослужінні церковний календар; акцентувати увагу на тих чи інших релігійних/світських святах, що дають важливі теми для проповіді. Чому згадав про світські календар? Бо маю хороший приклад. Протягом травня, я, готую одну або серію проповідей на тему сім’ї. Чому саме травень? Бо саме з 15-го по 22-е травня, ось уже кілька років поспіль наша церква приймає участь у Тижні подружжя. Ось так звичайна ініціатива, яка не має відношення до церковних свят служить сім’ям нашої церкви.

Блог пастора Сергія Терентьєва

Скільки пам’ятаю себе християнином, стільки чую різноманітні заклики щодо національного покаяння. Служителі різних церков називають певний гріх, що чинять чи вчинили люди певної нації і стверджують, що як тільки нація покаїться в ньому, то Бог всіляко її благословить. Якось дуже магічно це все виглядає і дуже просто: покаявся і вуаля, маєш… що маєш?

Останні події в Україні сколихнули нову хвилю подібних закликів. Доходить до абсурду. В подіях, що стались (анексія, війна) та певних гріхах служителі вбачають прямий зв'язок. Так, приміром, звучать подібні речі «Бог допускає подібну ситуацію, бо в Україні щодня вбивають тисячі ненароджених дітей». Направду я чув різне щодо того в чому треба покаятись українцям щоб стало в нас добре жити: в масових розстрілах євреїв під час другої світової і як аргумент такі служителі пригадують Німеччину яка "покаялась і он як живе".

Мені видається дивним такий підхід, адже закликати до покаяння в гріху можна лише людей віруючих, бо ж невіруючі не можуть покаятись в якомусь гріху. Вони не знають Бога і найстрашнішим їхнім гріхом і є невірство, то про яке покаяння у вбивствах ненароджених може йти мова?

У К.С.Льюиса є хороше есе "Национальное покаяние" (рос.), пропоную ознайомитись із ним.

На первый взгляд, сама мысль о национальном покаянии так отличается от пресловутого английского самодовольства, что христиан, естественно, влечет к ней. Особенно привлекает она множество старшекурсников и молодых священников, охотно верящих, что наша страна разделяет с другими странами бремя вины за военные беды, а сами они разделяют это бремя с ней. Как и в чем они его разделяют, мне не совсем понятно. Почти все они были детьми в ту пору, когда Англия принимала решения, ставшие причиной в нынешних наших несчастий. Наверное, они каются в том, чего не совершали. Что ж, если это и так, вреда тут вроде бы нет: люди редко каются в содеянном, пускай уж хоть в чем-нибудь покаются. Но на самом деле, как я убедился, все обстоит несколько сложнее. Англия — не сила природы, а сообщество людей. Когда мы говорим о ее грехах, мы имеем в виду грехи ее правителей. Молодые каются за ближних — чем не ближний, скажем, министр иностранных дел! Покаяние же непременно предполагает осуждение. Главная прелесть национального покаяния в том, что оно дает возможность не каяться в собственных грехах, что тяжко и накладно, а ругать других. Если бы молодые поняли, что они делают, они вспомнили бы, надеюсь, заповедь любви и милосердия. Но они понять не могут, потому что называют английских правителей не «они», а «мы». Кающемуся не положено миловать свой грех, и правители тем самым оказываются за пределами не только милости, но и обычной справедливости. О них можно говорить все что захочешь. Можно поносить их без зазрения совести и еще умиляться своему покаянию. Убежать от личного покаяния туда, где «бушуют страсти, не знающие собственных имен», приятно всякому, но приятнее всего это молодому интеллектуалу. Когда человек на пятом десятке кается в грехах своей страны и старается простить ее врагов, он делает нелегкое дело, ибо он воспитан в патриотических традициях и ему трудно искоренить их. Нынешним молодым искоренять нечего. Сколько они себя помнят, они и в искусстве, и в литературе, и в политике принадлежат к разгневанному меньшинству. Они взросли на недоверии к английским властям и сызмальства презирали повадки, идеалы и радости своих менее ученых соотечественников. Все христиане знают, что надо прощать врагов. Но «враг» — это тот, кто действительно вызывает у нас злые чувства. Если вы послушаете хоть недолго разговоры христиан — высоколобых, вы узнаете, кто их настоящий враг. У него два имени: «обыватель» и «деляга». Очень может быть, что это — синонимы слов «мой отец»; но здесь я лишь строю домыслы. А вот одно — совершенно точно: когда вы проповедуете таким людям простить немцев и обратить взор на грехи Англии, вы советуете им, в сущности, не убить, а раскормить их главную страсть. Я не говорю, что каяться Англии не надо или не надо прощать врагов. Суд без милости не оказавшему милости. Но нынешним молодым нужно бы покаяться в нынешнем отсутствии милости, в грехах их возраста и круга — в презрении к необразованным, в недобром взгляде на жизнь, в злоречии, в самодовольстве, в нарушении пятой заповеди. О таких грехах я от них ничего не слышал и, пока не услышу, буду считать, что милость их к врагам Англии стоит немногого. Ибо не милующий обывателя, которого видит, как может миловать диктатора, которого не видел? Что же, Церковь не должна призывать к национальному покаянию? Нет, должна. Но дело это — как и многие другие — под силу лишь тем, кому оно нелегко. Мы знаем, что человек призван во имя Бога возненавидеть мать. Когда христианин предпочитает Бога собственной матери, это ужасно, но возвышенно — однако только в том случае, если он хороший сын и духовное рвение возобладало в нем над сильным естественным чувством. Если же он хоть в какой-то степени рад с ней поссориться, если он думает, что возвысился над естественным, в то время как он опустился до противоестественного, — это гнусно, и больше ничего. Трудные повеления Господни — для тех, кому они трудны. У Мориака в «Жизни Иисуса» есть страшная сцена: Христос говорит о том, что Он пришел разделить человека с отцом его и дочь с матерью, и все апостолы — в ужасе, кроме Иуды. «Чего они пугаются? — думал он. Ему нравился в Иисусе именно этот простой взгляд на вещи. Ему нравилось, что Тот видит насквозь человеческую низость». Лишь два состояния духа дают возможность бестрепетно принять парадоксы Христа. Спаси нас, Господи, от одного из них! Клайв Стейплз Льюис

П.с. і на останок ще одну думку на межі. Здається мені, що у Бога не має націй і всі ці закиди і заклики «Україна спасе світ» пахнуть гордістю. Аналогії з Ізраілем не дуже доречні, адже народом Божим названа Церква, яка складається з різних націй.

Блог пастора Сергія Терентьєва 

(1) Господи, Боже наш! Ось ми зібралися, щоб перед Тобою разом святкувати Пасху. У цей день Ти явив Свого улюбленого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, живим Спасителем. Він прийняв на Себе всі наші гріхи, наші людські лиха і смерть. За них Він поніс покарання замість нас, вистраждав і назавжди знищив їх. Ми прекрасно знаємо, які ми, і Ти знаєш це набагато краще за нас. Однак зараз ми дякуємо Тобі за свободу, даровану Тобою, дивитися не на себе, але на Тебе, що створив усе це. Даруй нам зараз щиро говорити і слухати, щоб саме Твоє справжнє Слово керувало, спонукало і наповнювало нас в цю годину; щоб воно втішало, зміцнювало і наставляло всіх нас; щоб наша скромна хвала була бажаною Тобою! Нехай буде так посеред нас і всюди: в місті і в селі, близько і далеко - там, де люди сьогодні збираються разом, щоб почути і знайти обітниця воскресіння і життя. Поглянь милосердно на народ Твій! Амінь. 

(2) Господи, Боже, Отче наш через Сина Твого Ісуса Христа, в силі Твого Святого Духа! Даруй нашим очам світло, щоб ми змогли побачити Твоє світло, яскраво сяюче світло примирення! Бо це найбільше мука, коли вдень людина не може бачити світла. Звільни від цієї муки нас і всіх християн, які сьогодні святкують Великдень - належним чи неналежним чином. Звільни весь людський рід - близький і далекий! Благослови всі справи нашої церкви, а також інших церков і спільнот, поки ще відокремлених від нас, - для свідоцтва про Твоє ім'я, Твоєму царстві, Твоєї волі! Керуй усіма чесними зусиллями державних властей, установ і судів - тут і в усьому світі! Зміцни вчителів, нагадуючи їм про високу обов'язки по відношенню до молоді; нагадай журналістам про величезну відповідальність за громадську думку, яке вони формують; даруй лікарям і медсестрам віддане увагу до потреб ввірених їм людей! Твоєю розрадою, Твоєю порадою, Твоєю допомогою відшкодуй всі борги наші багатьом самотнім, бідним, хворим, загубленим людям! Яви і зміцни милість Твою всім, що перебувають в цьому будинку і всім їхнім близьким! Ми віддаємо в Твої руки себе і все, чого потребуємо ми самі, і весь світ. Ми сподіваємося на Тебе. Ми надіємось на Тебе. Ти ніколи не залишав без уваги народ Свій, якщо він щиро закликав Тебе. Те, що Ти почав, Ти і завершиш. Амінь.

(3) Господи Боже, Отче наш! Ти - світло, в якому немає темряви. Тепер і нам Ти запалив світло невгасиме, яке врешті-решт вижене всяку тьму. Ти - любов без холодності, Ти полюбив і звільнив нас для того, щоб ми любили Тебе і один одного. Ти - життя, яка зневажає смерть, і Ти відкрив нам доступ до цього вічного життя. У Ісусі Христе, Синові Твоєму, Брату нашому, Ти створив все це. Не дай нікому з нас залишатися байдужим по відношенню до цього дару і одкровення. Даруй нам в цей пасхальний ранок сприйняти хоча б трохи від Твоїх благ! Увійди в наші серця і сумління, просвіти, зміцни, втіш, настав нас! Всі ми - погані християни, проте ми прийняли Твою благодать, достатню для нас. Пробуди нас до малої подяки і боязкої віри, на яку ми тільки й здатні; до недосконалого послуху, від якого ми не можемо відмовитися. І тим самим пробуди в нас надію на все те велике, ціле і досконале, яке Ти приготував всім нам у смерті Господа нашого Ісуса Христа і Його воскресіння з мертвих. Ми молимо Тебе, нехай ця година послужить цій надії. Амінь.

(4) Наш єдиний Боже, сильний у Своїй благості, святий і великий у всіх справах Твоїх! Ми знову приходимо до Тебе, не маючи нічого, окрім бажання жити Твоєю великою вільною милістю. Дякуємо Тобі за те, що Ти запрошуєш нас до надії і зміцнюєш нас у ній. Ти не забув нас - але тільки не дай нам забути Тебе! Ти не втомлюєшся - але тільки не дай нам заснути! Ти обираєш і бажаєш того, що для кожного з нас спасінням, - але тільки перешкодь нашому самовільному бажанню і вибору! Ми хочемо зараз, в молитві перед Тобою, принести Тобі прохання, питання і потреби багатьох інших людей. Пом'яни всіх тих, хто присутній в цьому будинку або десь в іншому місці! Пом'яни наших родичів, близьких і далеких! Утіш і зміцни всіх хворих душею і тілом, всіх нужденних, особливо тих, хто живе без людської допомоги та радості! Допоможи біженцям, переміщеним особам і всім людям, що страждають від несправедливості у всьому світі! Навчи тих, хто повинен вчити, і керуй тими, хто покликаний до управління! Створи радісних і відважних свідків Твого Євангелія у всіх церквах, в тому числі серед нашої церкви! Супроводжуй і просвіщай місіонерів у всіх куточках землі! Дозволь діяти всім, хто надіється на Тебе, і даруй істинний плід тим, хто ще не знає або неправильно знає Тебе! Ти чуєш тих, у кого щире серце, зроби щирими і нас! Ти був, є і будеш Богом від вічності. Ми раді, що можемо бачити і сподіватися на Тебе. Амінь.

переклад з книги: "Молитва", К.Барта