Статті

Так часто християни роздумують над власними пріоритетами… І в принципі, всі згоджуються з тим, що Бог має бути головним… В той же час, якщо на рівні роздумів і дискусій  ні у кого з цим не виникає проблем, то у реальному житті все набагато складніше…

«Несвідомість одного учасника голосування послаблює безпеку усіх»

Авраам Лінкольн

Сьогодні голосування стало важливою складовою демократичного суспільства. Голосують не лише депутати у Верховній Раді, члени журі під час конкурсу чи кастингу. Голосуємо і ми з вами, коли обираємо президента країни, капітана футбольної команди чи старосту академічної групи в університеті. Незважаючи на таку популярність голосування у суспільстві, ми віримо, що це не зовсім адекватний спосіб прийняття рішень в середовищі церкви Христа. 

Відразу варто зазначити, що більшість рішень щодо життя церкви приймаються на лідерських зустрічах, в яких беруть участь пастор (-и), лідери служінь, ті, хто ведуть церкву у слідуванні за Христом. Ми віримо, що голосування на таких зустрічах не є тим, до чого покликав нас Господь. Ісус Христос – голова церкви; Він є Тим, хто керує церквою через поставлених в церкві служителів. Ми також віримо, що у прийнятті рішень ключовим фактором є не те, що ми думаємо і чого прагнемо. Вирішальним фактором є те, що думає Ісус Христос.

Коли служителі церкви сходяться на так звані лідерські зустрічі, вони повинні усвідомлювати відповідальність і важливість того, в якому духовному стані вони знаходяться: вони повинні бути сповненими Духом Святим (бути покірними Богу) і керуватись Його волею. В такому випадку різних думок просто бути не може, так як Божа думка не суперечить сама собі. Дух Святий не може вести церкву в двох протилежних напрямках одночасно. Тому, ми віримо, що коли в нас на лідерських зустрічах є розбіжності в думках при прийнятті рішень, це свідчить про те, що на той момент не всі сповнені Духа Святого, не всі знаходяться в повній покорі перед волею Божою. Навіть коли четверо не згоджуються з одним на подібних зустрічах, ми віримо, що це не означає, що саме четверо сповнені Духа. Можливо, навпаки, той один, хто не згоджується з усіма, і є сповнений Духом і керується волею Божою. Тому, ми віримо, що не можна за принципом голосування вирішувати питання життя церкви. Не можна більшістю визначати істинність. 

Бог – один, Він є Богом порядку. Ми віримо, що маємо бути єдині у прийнятті важливих рішень у житті церкви. Також, ми переконані, що не може бути двох християн сповнених Духа Святого, які бачать Божу волю в протилежних рішеннях. Тому ми завжди прагнемо єдності – ми хочемо, щоб не ми керували церквою, але Бог через нас. Хочемо бути слухняні Богові і ведені Духом, а не власними бажаннями і мотивами. Тому, коли є певні розбіжності, ми вирішили молитись, аж поки всі не прийдемо єдності у Божій волі.

Біблія не вказує нам на шлях голосування (хоча, мабуть, інколи нам би здавалось так зробити легше). В Діях Святих Апостолів, в першій главі, при виборі 12 апостола (замість Юди), ніхто не голосував. Навпаки, вони шукали Божої волі. Не більшість визначала, хто має зайняти місце Юди – Маттій чи Юст - але Божа воля (якщо пригадуєте, то вони старозавітнім способом, а саме молитвою і жеребом, обрали дванадцятого).

Тому, вважаємо, що єдність цьому аспекті надзвичайно важлива. В церкві «Голгофа» ми віримо, що сповнення Духом веде до єдності у Божій волі: цим керуємось і цього завжди прагнемо…

Знаменитая фраза "Пришел, увидел, победил", в наше время уже не пользуется такой популярностью. Причина проста, между словами "увидел" и "победил", как оказалось, есть пропущенное слово - "поборолся". Не актуально как-то. Ладно "пришел" - это ведь и так уже достаточно важно, а если еще и "увидел", то тогда точно уже должно идти "победил", но не идет... А потому, с радостью было заменено на "и ушел"!

Если я украшаю мой дом ветвями ели, гирляндами и лампочками, но не понял смысла Рождества, то я не больше чем декоратор.
Если я работаю с утра до вечера на кухне, готовя килограммы тортов, пирожных и особенных угощений, приглашаю гостей за идеально накрытый стол, но при этом в моём сердце нет радости о рождении Иисуса, то я не больше, чем повар.
Если я работаю в благотворительных организациях, пою песни в домах престарелых и все свои сбережения отдам
на благотворительные цели, но при этом не имею любви к своей семье, то всё это бессмысленно.
Если я украшаю ёлку блестящими ангелочками и звёздочками, участвую в тысяче праздников и пою в хоре, но не
принял в своё сердце Иисуса, тогда я не понял, в чём главный смысл Рождества.
Любовь к Иисусу прерывает работу на кухне для того, чтобы обнять ребёнка.
Любовь оставляет украшение квартиры, чтобы поцеловать жену.
Любовь дружелюбна, несмотря на стресс и нехватку времени.
Любовь не завидует красивому дому других и цвету подобранных салфеток.
Любовь не кричит на детей, потому что они мешаются под ногами, наоборот, она благодарна, что они есть, и что они
могут мешаться под ногами.
Любовь даёт не только тем, которые могут дать обратно.
Наоборот, с огромной радостью она одаривает именно тех, которые в ответ ничего подарить не могут.
Любовь всё терпит, всё покрывает, всего надеется, всё переносит. Любовь никогда не перестаёт.
Подарки забудутся и истреплются, торты будут съедены, рождественская ёлка высохнет.
Но подарок Бога на Рождество в Иисусе Христе останется навсегда!

Опинко Игорь