Статті

Сьогодні після пар одногрупниця сказала мені, що йде до церкви, яка розташована на території Національниго університету "Острозька академія" . Мені стало цікаво побувати там хоча б раз, бо навчаючись рік в академії, я жодного разу не заходила туди, лише зазирала одним оком. Навіть не знаю чому, але не знала як туди зайти, адже храм православний, можливо треба хустку, можливо я не там стану, не те зроблю. Але ми зайшли і мене охопило дивне, але приємне відчуття. Вже давно в мене виникло бажання побувати у храмі і щоб навколо нікого не було, просто стати на коліна перед Величним Богом і молитися. Знадвору було багатостудентно, але всередині була тиша, така густа і величава, тут неможливо не думати про Бога, тут все кричить про його красу і могутність, ніщо не відволікає ( як наприклад вдома), просто ти і Бог. Атмосфера якась особлива, це не означає що молитися Богу десь в іншому місці не може бути так прекрасно, але саме в той момент мене це дуже зачепило. Відразу згадуються класики, які писали про монахів у келії, що, стоячи на колінах, відкриваються перед Богом, про проміння , яке проникає через старовинні вітражі і осяває маленьку фігурку людини, настільки крихітну на фоні храму. Недарма церква Острозької академії називається церквою трьох конфесій, не важливо хто ти, носиш ти хустку і спідницю чи ні, хрестишся ти трьома чи більше пальцями, або взагалі не хрестишся, молишся на колінах, сидячи чи стоячи, туди можна просто прийти і побути з Богом.

 
  За останнє десятиліття у процесі виховання дітей помічається значний вплив лібералізму. Гуманізм стає новою філософією, нових батьків…
…але, чи правильно це?

  Останнім часом все частіше стикаюсь з негативною оцінкою моєї активної християнської діяльності. В основному це заяви типу: нащо воно тобі треба, ти колись допишешся до струсу мозку, воно нікому не треба і т.д.  І це доволі сумно,  хоча би через те, що християни ХХĪ століття різко здали свої позиції. Стали пасивними. Слова Ісуса: «Тож  ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» або забулися, або, просто не сприймаються  свідомо. І це неправильно.

Все частіше чую слова типу "Ой чорний кіт побіг" або ще краще - "Не вітайся через поріг - посваримося". Ну і вирішив дослідити це питання з боку як релігії, так і не релігії.