А чи потрібно вчити вірші з Біблії на пам’ять?
А чи потрібно вчити вірші з Біблії на пам’ять? Таке питання в мене виникло під час однієї зустрічі, коли ми готувались до дитячого табору і хтось сказав: “А навіщо цих дітей змушувати вчити вірші з Біблії? Не люблю я цього..”. Я, звісно, виразив праведний пасторський гнів з приводу такого не духовного зауваження і питання було знято :)
Але потім задумався і я. Кілька днів поспіль ця тема не виходила в мене з голови. Я розумію, що одні недооцінюють практику заучування віршів з Біблії, а інші – переоцінюють та переходять усяку межу здорового глузду, стверджуючи, що той, хто знає більше віршів – більш духовний. Звісно, вивчення на пам’ять віршів з Біблії не є показником духовності, ані показником гріховності. Пригадую свого університетського викладача з релігієзнавства. Він був сивоголовим атеїстом, що частину свого життя присвятив вивченню Біблії. Відповідно знав (цитував) її набагато вправніше та краще, ніж я, молодий християнин, що кілька років тому прийшов до церкви та не дуже переймався вивченням Біблії. Безумовно, я був ближчим до Бога, адже був народженим згори, натомість, та нажаль, мій викладач цитуючи багато - був богоборцем.
Вивчення Біблійних текстів – це хороша практика, але її самої не достатньо. Якщо не має розуміння вивченого або ж ми не виконуємо те, що знаємо, – то всі вивчені вірші ніяк не допомагають нам. Також варто сказати, що я не вважаю Біблію збіркою крилатих виразів і законів, якими, немов юристи, християни апелюють в дискусіях.
Біблія – це відкриття про Бога і шлях спасіння, а етично-моральні норми хоча і базуються на Писанні, але все ж визначаються багатьма різними факторами. Саме тому приїжджаючи в церкви інших країн ми часто не можемо зрозуміти їх в деяких питаннях. Я не маю на меті розвінчувати практику “вивчення віршів” чи доводити її гріховність, шкідливість чи ще щось. Я вважаю, що вона – позитивна. Пам’ятаймо, що це інструмент і в цьому випадку, як і у випадку з ножем є гарний принцип: коли ріжеш шмат ковбаси, щоб поділитись з голодним - тоді ніж – це інструмент благословення; коли ж намагаєшся з його допомогою грабувати – інструмент уже набуває зовсім іншого значення.
Я не дуже вірю людям, що на питання “Чи треба вивчати вірші з Біблії?”, - скажуть щось на кшталт: “Так, звісно, про це в Біблії написано”. Варто пам’ятати, що ні в часи апостолів, ані в часи пророків Біблія не була поділена на вірші і тому вони, якщо і вчили, то не окремо взяті вірші (немов крилаті вирази), а знали уривки, частини того чи іншого пророцтва, того чи іншого листа. І через те той, хто знає суть написаного, може переказати своїми словами і виконує краще за того, хто знає дослівні цитати і не живе ними. Хоча звісно таке порівняння не зовсім досконале. Зрештою, переконаний, що ніхто не сперечатиметься про важливість виконання і розуміння суті, але й знати дослівно зайвим не буде.Правда завжди варто розуміти, що сьогодні християнам доступні десятки перекладів і тому часто вірний парафраз з вказанням посилання корисніший, ніж цитування вірша в маловідомому або ж незвичному перекладі.
Ми знаємо, що Слово Боже надзвичайне потрібне християнину. Так, апостол Петро порівнює Слово із світильником:
19. І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях… (2 Петра 1:19)
Щоб побачити усю цінність та користь від знання Слова Божого варто перечитати деякі Псалми чи настанови апостолів. Зокрема 118 Псалом, де автор так багато приділяє уваги саме Слову Божому. Так у 11 вірші псалмоспівець каже, що заховав у своєму серці Слово Творця. Звісно ми розуміємо, що він не просто його вивчив, але розумів суть та виконував, адже цінував та розумів важливість цього. А яким глибоким та прекрасним є порівняння з того ж псалму, де автор каже, що Слово – солодше за мед (118:103)!
Повторюсь: саме по собі знання віршів не є якимось магічним засобом, який автоматично надає благословення чи то захист. Одним словом, досліджуючи ставлення апостолів та пророків до слів, що їм сказав Бог, ми побачимо, що Бог дуже прямо натякає нам, що знати Його Слово на пам’ять - корисно.
Усе вищевикладене має значення та вагу лише коли ми розуміємо та виконуємо написане та вивчене. Заучування може і не бути корисним, якщо це робиться як покарання (повірте, я зустрічав таке), або якщо за вивчений вірш ми обіцяємо нагороду. Наше завдання не просто побудити людей (дітей) вчити вірші, а розуміти та виконувати. Логічно та зрозуміло, що я не можу зрозуміти і виконати те, що не знаю. Також, думаю усі погодяться, що якщо я знаю певні тексти Писання, мені легше їх пригадати і вчинити виходячи з того, чому вони вчать, ніж тоді, коли я їх не знаю. Коли вивчаючи чи читаючи уривок з Святого Письма я запам’ятовую вірш в якому закладена головна ідея, це допомагає мені. Зрештою, рано чи пізно в житті може трапитись хтось, кому ми зможемо засвідчити чи підбадьорити, процитувавши Слово, що живе та діяльне.
І ось ще одне питання для роздумів: якщо все те, що ми знаємо переписати на папір, скільки з написаного буде істиною, що звільняє?
Головне пам’ятати: щасливий не той, хто лише знає на пам’ять місце з Біблії, а той, хто виконує. Більше того, Яків називає людину, що чує Слово Боже та не виконує не зовсім нормальною… А як ще можна назвати того, хто глянув на себе в дзеркало, відвернувся і забув як він виглядає?!
З любов’ю та піклуючись про покликаних Христом у славне Царство Живого Бога та з побажанням щодня закохуватись в Бога через Його Слово все більше і більше брат та милістю Божою пастор церкви ГОЛГОФА Сергій Терентьєв.
Більше статей автора:
а також інші статті у відповідному розділі на нашому сайті