У XX столітті людство стало свідком особливої жорстокості та насильства. Несподіване примирення завжди приходило завдяки декільком вірним людям. Хіба в Євангелії, яку ми сьогодні читаємо, царство Боже не уподібнюється до дріжджів, завдяки яким сходить тісто? Євангеліє примирення може бути тим чинником на континенті, який сприяє поступу миру та солідарності поза межами національних кордонів. Прагнення до примирення в Європі завжди було на порядку денному нашої невеличкої католицької громади “Тейзе”, заснованої ще під час Другої світової війни братом Роджером, що переховував біженців, зокрема євреїв. Одразу після закінчення війни брати почали піклуватися про в’язнів концтаборів, які походили з різних країн Західної Європи, а також не забували і про вихідців зі Східної Європи. Місяць тому хода довіри, ініційована нашою організацією, завітала до Загреба, де молодь з усієї Європи відчула гостинність хорватів, серед яких було декілька сербів. Давайте залишимо позаду всі страхи та забобони і подолаємо стіни розбрату — національні чи деномінаційні! Знайдемо мужність вийти назустріч один одному! Давайте не будемо забувати про емігрантів з інших країн, які живуть поруч з нами і, можливо, залишаються самотніми. Кожен з нас може щось зробити в цьому напрямку. Молоді люди, які працюють в європейських організаціях, зібравшись разом говорили: “Моє життя має значення для Європи!” Християни в Європі мають покликання виявляти своїм життям ту єдність, якої неможливо досягнути без цілковитого прощення. Хоча ми живемо у мирний час, все ще залишаються різні форми образ. Для того щоб знову розпалити вогонь протистояння, достатньо зовсім небагато. Я хочу повторити слова однієї особи: “Ми можемо значно посприяти справі миру, якщо не передаватимемо наступним поколінням пам’ять про рани, яких нам завдали”. Це не значить забути про минулий біль. Євангеліє закликає нас просто пройти повз ці спогади. Без довіри, без прощення немає майбутнього ані для Європи, ані для усього світу. Усвідомлюючи, що Європу не потрібно будувати закритою, ми прагнемо жити в щедрій і відкритій Європі, і готові прийняти виклики глобалізації: справедливість у світовій торгівлі, відповідальне користування природними ресурсами тощо. Будучи християнами, ми знаємо, що об’єднати нас може лише Христос. Він віддав Своє життя на хресті, щоб усі діти Божі стали одним цілим. Отож, давайте наслідувати Христа! Наш вибір — любити і надіятись. Зробивши вибір любити як Христос, ми отримаємо свободу творити своє майбутнє і майбутнє тих, хто нам його довірив.
