Люди бувають нерозумними, нелогічними та егоїстичними. Все ж люби їх!
Коли чиниш добро, то люди будуть закидати тобі, що ти дієш із власної вигоди і самолюбства. І все ж виявляй доброчинність!
Коли досягаєш успіху, в тебе знаходиться чимало фальшивих друзів і справжніх ворогів. І все ж прагни успіху!
Якщо ти порядний та відвертий, то люди намагатимуться спаплюжити тебе. І все ж залишайся чесним та щирим!
Якщо ти досягнув безмежного щастя, заздрісники тебе в спокої не залишать. І все ж намагайся бути щасливим!
Те, що ти будував роками, може вмить зруйнуватися. І все ж не розчаровуйся, будуй далі!
Турботу, яку ти проявив сьогодні, люди завтра не згадають, а інколи і дорікатимуть за неї. І все ж таки не відвертайся, допомагай!
Допомагаючи іншим, ти сам можеш потрапити в скруту. І все ж піднімайся творити добро!
Віддавши світові найкраще, ти отримаєш невдяку та осуд. І все ж ділись найкращим!
В решті-решт, ти сам переконаєшся, що все це між тобою і Богом,
і що це ніколи не було між ними і тобою!
Для когось слова ці утопія. Погляньте навколо і уважно перечитай ці слова. Можливо саме такої “утопії” не вистачає, щоб відродити Україну. І знову хочеться процитувати Мати Терезу:
«В нашому покликанні ми належимо світу, в серцях наших ми цілком і повністю належимо Богу!»
Ми не ставимо перед собою ціль змінити світ. Адже саме така ціль і є утопією, утопією в повному значенні цього слова. Ми прагнемо змінитися самі.
Ми милоді та завзяті. З нами Бог, за нами Україна - нам нікуди відступати.

Для слави Бога!
Заради України!
На користь людям!
Нехай допоможе нам Сам Бог!